простугоніти
ПРОСТУГОНІТИ, ню, ниш, док. 1. Док. до стугоніти 1. Як п'яний гультіпака, простугонів грім, а далі швидко побіг - і втік... (Гуц., З горіха.., 1957, 104).
2. Проїхати або пройти з шумом, з гуркотом. І крамарський віз простугонить, і пан четвернею пробіжить [по шляху] - тільки тебе курявою обнесе (Вовчок, І, 1955, 13); Різно повбирані, на добрих куркульських конях, вони простугоніли вулицею і помчали левадою навпростець (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 377); // Видати шум, гуркіт. Понад вагоном простугоніли чоботи і брязнули шпори біля самих дверей (Кир., Вибр., 1960, 133).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | простугоню | простугонимо |
2 особа | простугониш | простугоните |
3 особа | простугонить | простугонять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | простугонів | простугоніли |
Жіночий рід | простугоніла | |
Середній рід | простугоніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | простугоньмо | |
2 особа | простугонь | простугоньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | простугонівши |