рококо
РОКОКО, невідм., с. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. У II половині XVIII століття поширюється декор в стилі рококо та класицизму - емалеві мініатюри на чистому і на молочному склі, яке імітувало фарфор (Образотв. мист., 3, 1974, 27); Оригінальна, майже артистично в стилю [стилі] рококо виконана тріумфальна брама з брил різнобарвного земного воску (Фр., III, 1950, 190).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рококо | рококо |
Родовий | рококо | рококо |
Давальний | рококо | рококо |
Знахідний | рококо | рококо |
Орудний | рококо | рококо |
Місцевий | на/у рококо | на/у рококо |
Кличний | рококо | рококо |