слізливий
СЛІЗЛИВИЙ, рідко СЛЬОЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який часто плаче; плаксивий; // Який сльозиться (у 1 знач.). Олекса щось показував, говорив, та дід недочував. Тільки дивився здивованими сльозливими очима (Цюпа, Краяни, 1971, 147).
2. перен. Надмірно чутливий (про людину); // Сповнений особливої чутливості, який викликає розчулення; сентиментальний. - А хіба романтика легкою буває? Коли вона легка, то це так, не романтика, а слізлива мелодрама (Собко, Нам спокій.., 1959, 18); Чоловік довідався, де перебуває дружина, писав сльозливі листи, просив вернутися, бо він немічний, хворий, одинокий (Збан., Сеспель, 1961, 179).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | слізливий | слізлива | слізливе | слізливі |
Родовий | слізливого | слізливої | слізливого | слізливих |
Давальний | слізливому | слізливій | слізливому | слізливим |
Знахідний | слізливий, слізливого | слізливу | слізливе | слізливі, слізливих |
Орудний | слізливим | слізливою | слізливим | слізливими |
Місцевий | на/у слізливому, слізливім | на/у слізливій | на/у слізливому, слізливім | на/у слізливих |