смілість
СМІЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. смілий. [Милевський:] Перший раз бачу у молодої дівчини таку смілість думки! (Л. Укр., II, 1951, 23).
2. Те саме, що сміливість 2. Грізний крик боярина збудив і в Максима його звичайну смілість і рішучість (Фр., VI, 1951, 31); Віддавна смілості й одвазі Шумить по всесвіту хвала (Рильський, II, 1960, 296).
Брати [на себе] смілість - те саме, що Брати [на себе] сміливість (див. брати); Мати смілість - те саме, що Мати сміливість (див. сміливість). - Мамко, розповім я вам новину.- Яку, синку? - Таку, що йдіть до царя сватати мені дівку.- Мати перелякалася, бо не мала смілості, але таки пішла (Калин, Закарп. казки, 1955, 32); Набиратися (набратися) смілості - те саме, що Набиратися (набратися) сміливості (див. сміливість). - Смілості, бачиш, набрались... Що ж? Дошумілись, догрались?.. (Рильський, І, 1960, 319).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смілість | смілості |
Родовий | смілості, смілости | смілостей |
Давальний | смілості | смілостям |
Знахідний | смілість | смілості |
Орудний | смілістю | смілостями |
Місцевий | на/у смілості | на/у смілостях |
Кличний | смілосте | смілості |