смішинка
СМІШИНКА, и, ж., розм. 1. Насмішкуватий, веселий, радісний вираз (очей тощо). Юрко замислено покусував верхню губу.. Ярослав шукав у його очах знайомих смішинок і не знаходив (Мушк., День.., 1967, 93).
2. Те саме, що смішок 1. Тиміш Прудивус посміхнувся, але смішинку пригасив, бо за мить мала початись дія [вистава] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 207); * Образно. На тротуарі - дзенькіт сміху. Мов дрібні монетки, по асфальту Котяться смішинки (Кор., Поезії, 1967, 59).
З смішинкою - злегка усміхаючись. Коли прийшла Марина, Федір прибрав байдужого вигляду і запитав з смішинкою: - Ну, що сказав знахар? (Мушк., Серце.., 1962, 186).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смішинка | смішинки |
Родовий | смішинки | смішинок |
Давальний | смішинці | смішинкам |
Знахідний | смішинку | смішинки |
Орудний | смішинкою | смішинками |
Місцевий | на/у смішинці | на/у смішинках |
Кличний | смішинко | смішинки |