совіститися
СОВІСТИТИСЯ, іщуся, істишся, недок., розм. Відчувати сором, почувати себе ніяково; соромитися. Він неначе совістився питати за те, що Балабуха одбив од Моссаковського вільшаницьку парафію (Н.-Лев., III, 1956, 68); Завагався [Січкар], чи варто в таку ніч думати про залицяння, але чого там совіститися - раз живемо на світі (Стельмах, II, 1962, 113).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | совіщуся | совістимося |
2 особа | совістишся | совіститеся |
3 особа | совіститься | совістяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | совіститимуся | совіститимемося |
2 особа | совіститимешся | совіститиметеся |
3 особа | совіститиметься | совіститимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | совістився | совістилися |
Жіночий рід | совістилася | |
Середній рід | совістилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | совістімося | |
2 особа | совістися | совістіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | совістячись | |
Минулий час | совістившись |