спокутування
СПОКУТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. спокутувати.
Спокутування вини (провини) - виправлення, загладжування вини, провини і т. ін. Динамічність творчості - це не спокутування провин, не виправдовування перед новим часом, а постійне оновлення, нові народження (Рад. літ-во, 4, 1967, 27); Спокутування гріхів - замолювання гріхів. Він [єпископ] був не на самоті з богом - перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 247).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спокутування | спокутування |
Родовий | спокутування | спокутувань |
Давальний | спокутуванню | спокутуванням |
Знахідний | спокутування | спокутування |
Орудний | спокутуванням | спокутуваннями |
Місцевий | на/у спокутуванні | на/у спокутуваннях |
Кличний | спокутування | спокутування |