споряджений
СПОРЯДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спорядити. Пасіка була захищена і споряджена (Стор., І, 1957, 228); Так вони й поїхали до Москви удвох з Мишком, добре споряджені в дорогу інтендантами полковника Горпищенка (Кучер, Голод, 1961, 326); Свіжі, щедро споряджені найновішою технікою врангелівські корпуси, здавалось, все зметуть на своєму шляху (Гончар, Таврія.., 1957, 561); // споряджено, безос. присудк. сл. Того ж дня по обіді було споряджено до Вишневецького посланця (Ле, Наливайко, 1957, 80).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | споряджений | споряджена | споряджене | споряджені |
Родовий | спорядженого | спорядженої | спорядженого | споряджених |
Давальний | спорядженому | спорядженій | спорядженому | спорядженим |
Знахідний | споряджений, спорядженого | споряджену | споряджене | споряджені, споряджених |
Орудний | спорядженим | спорядженою | спорядженим | спорядженими |
Місцевий | на/у спорядженому, спорядженім | на/у спорядженій | на/у спорядженому, спорядженім | на/у споряджених |