стінобитний
СТІНОБИТНИЙ, а, е. Те саме, що стінопробивний. Не помагали нападникам ні пристінні штурмові вежі, ні стінобитні тарани (Загреб., Диво, 1968, 263); В XIII столітті змінилися умови війни, заявилися стінобитне знаряддя й каменекидальна артилерія, а разом з ними - стратегія й тактика війни (Літ. Укр., 9.IX 1966, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стінобитний | стінобитна | стінобитне | стінобитні |
Родовий | стінобитного | стінобитної | стінобитного | стінобитних |
Давальний | стінобитному | стінобитній | стінобитному | стінобитним |
Знахідний | стінобитний, стінобитного | стінобитну | стінобитне | стінобитні, стінобитних |
Орудний | стінобитним | стінобитною | стінобитним | стінобитними |
Місцевий | на/у стінобитному, стінобитнім | на/у стінобитній | на/у стінобитному, стінобитнім | на/у стінобитних |