тонкогубий
ТОНКОГУБИЙ, а, е. Який має тонкі губи, з тонкими губами. Судорога знову пройшлася по устах цариці, спотворила її тонкогубе обличчя з тим застарілим владним злом, яке вже не можуть прикрити ні витримка, ні усмішка (Стельмах, І, 1962, 621); Він намагався знайти хоч що-небудь приємне в обличчі своєї дорогої дружини і не міг. Худа, вилицювата, з великим тонкогубим ротом, довгі кістляві руки, плоскогруда, як дошка... (Зар., На.. світі, 1967, 58).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тонкогубий | тонкогуба | тонкогубе | тонкогубі |
Родовий | тонкогубого | тонкогубої | тонкогубого | тонкогубих |
Давальний | тонкогубому | тонкогубій | тонкогубому | тонкогубим |
Знахідний | тонкогубий, тонкогубого | тонкогубу | тонкогубе | тонкогубі, тонкогубих |
Орудний | тонкогубим | тонкогубою | тонкогубим | тонкогубими |
Місцевий | на/у тонкогубому, тонкогубім | на/у тонкогубій | на/у тонкогубому, тонкогубім | на/у тонкогубих |