убоїще
УБОЇЩЕ (ВБОЇЩЕ), а, с., розм. Про неслухняну, уперту, задирливу людину. Вбоїще таке - що хоч ти йому що хоч! (Номис, 1864, № 2957); То був паламарчук і на все училище убоїще (Свидн., Люборацькі, 1955, 96); - Убоїще він, а не інженер, - похмуро зауважує Явтух (Ю. Янов., II, 1954, 187); - Що хочете, те й робіть з моїм Калеником, бо таке убоїще росте, що коли не зупинити, то церкву колись спалить або попа заріже (Збан., Доля, 1961, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | убоїще | убоїща |
Родовий | убоїща | убоїщ |
Давальний | убоїщеві, убоїщу | убоїщам |
Знахідний | убоїще | убоїщ |
Орудний | убоїщем | убоїщами |
Місцевий | на/у убоїщі | на/у убоїщах |
Кличний | убоїще | убоїща |