утинати
УТИНАТИ (ВТИНАТИ), аю, аєш, недок., УТНУТИ (ВТНУТИ) і УТЯТИ (ВТЯТИ), утну, утнеш, док., перех. і без додатка . 1. Відрізувати, відсікати, відрубувати що-небудь гострим знаряддям. Усподі утинають, а вгорі латають (Номис, 1864, № 988); Знаю я, де козам роги втинають (Номис, 1864, № 3630); Одна чорна курка.. запіяла півнем, і треба було голову втяти (Коцюб., І, 1955, 58); * Образно. Мрія полине із думкою вкупці Геть у далекі світа, - Крил не втинай сизокрилій голубці, Хай вона вільно літа (Л. Укр., І, 1951, 61).
2. тільки док. Ударити, врубати, врізати чим-небудь гострим. Там, піднявши вверх сокиру, Хлоп уже на нього [Лиса] ждав, Розмахнувся, змірив добре І щосили разом втяв (Фр., XIII, 1954, 268); Дужче заболів той пальчик, що втяла [Харитя] серпом (Коцюб., І, 1955, 18).
3. тільки док. Відрізати, відсікти, відрубати з метою зробити що-небудь. [Лукаш:] Та я хотів собі сопілку втяти, - хороший тута вельми очерет (Л. Укр., III, 1952, 194).
4. тільки док., розм. Майстерно зробити що-небудь. То так і я тепер пишу: Папір тілько, чорнило трачу... А перш!.. То так утну, що аж заплачу (Шевч., II, 1963, 77); - От ясла втяв! Таких ніхто не має! Чи так? - у жінки він питає (Гл., Вибр., 1951, 162); Вона несміливо підійшла і сіла біля мене. - Ось ба, якого я воза сплів, - утнеш такого? - похвалився я, показуючи воза (Гр., І, 1963, 295); // Виконати велику роботу. - А глянь-но, Назарику, скільки ми з тобою за цей місяць утнули. Дивись! Скільки оком докинеш, усе чорніє та й чорніє наша рілля, - мовила Одарка (Л. Янов., І, 1959, 419); // Бути спроможним зробити щось. [Xрапко:] Нуте лиш, я вам оце дільце припоручу. [Печариця:] Я з дорогою душею; та чи втну його? (Мирний, V, 1955, 171); - Ти гадаєш, що я.. без окулярів утну цю записку, писану курячим почерком мого Івана? (Чаб., Катюша, 1960, 88); - Хто ж, Лесю, напише нам приговор причету? - питається на вулиці Мирон.. - Усі такі грамотії зібралися, що більше хрестика нічого не утнуть (Стельмах, І, 1962, 392): // Заспівати, заграти і т. ін. енергійно, старанно. А музики знов втяли козачка: скрипка знов заспівала, а решето знов забряжчало (Н.-Лев., II, 1956, 30); - Ану заводь, Максиме! - І ми такої враз гучної утяли, Що аж замовкнули в житах перепели (Рильський, Поеми, 1957, 275); // перев. із сл. штука, весілля. Зробити щось несподіване, незвичайне. Його несподівано звідтіль [з бурси] вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (Н.-Лев., III, 1956, 317); Годилося б, до речі, в поемі під кінець утнуть бучне весілля, пустити у танець, якщо не все, то, може, хоча би півсела (Гонч., Вибр., 1959, 337); * Образно. Хіба не буває так, що за ціле літо не випадає ні одного холодного дня? А якщо й цього року природі забагнеться втяти таку штуку, тоді - що? (Вільде, Повнол. діти, 1960, 7).
@ Утяти (утнути) до гапликів див. гаплик; Утяти січки див. січка.
5. тільки док., розм. Зрозуміти що-небудь. Сказали [троянці]: «Люди тут бормочуть, язиком дивним нам сокочуть, І ми їх мови не втнемо..» (Котл., І, 1952,168).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утинаю | утинаємо |
2 особа | утинаєш | утинаєте |
3 особа | утинає | утинають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утинатиму | утинатимемо |
2 особа | утинатимеш | утинатимете |
3 особа | утинатиме | утинатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | утинав | утинали |
Жіночий рід | утинала | |
Середній рід | утинало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утинаймо | |
2 особа | утинай | утинайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | утинаючи | |
Минулий час | утинавши |