хорошун
ХОРОШУН, а, ч., розм., рідко. Те саме, що красень. - Вгляділа я в одного князя молодого сина. Молодий княженко був такий хорошун, що я полюбила його (Вас., II, 1959, 445); [Мати:] А ти хто такий! Думаєш, як багатий, то вже й розумний, і хороший? Та мій Марк вартий, може, десятьох таких хорошунів, як ти! (Мам., Тв., 1962, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хорошун | хорошуни |
Родовий | хорошуна | хорошунів |
Давальний | хорошунові, хорошуну | хорошунам |
Знахідний | хорошуна | хорошунів |
Орудний | хорошуном | хорошунами |
Місцевий | на/у хорошуні, хорошунові | на/у хорошунах |
Кличний | хорошуне | хорошуни |