ядуха
ЯДУХА, и. 1. ж. Задишка, спричинювана деякими захворюваннями серця або бронхів; астма. Люта ядуха розриває бідоласі груди ще відтоді, як повернувся з війни, увібравши в себе гнилизну Мазурських боліт (Речм., Весн. грози, 1961, 4); Він кілька років хворів на ядуху і говорив важко, ніби витискуючи з горла вугласті, необтесані слова (Добр., Очак. розмир, 1965, 398); До санаторіїв на береги Іссик-Кулю привозили хворих, котрих мучила серцева ядуха, слабість (Знання.., 1, 1972, 9).
2. ч. і ж., перен., розм. Уживається як лайливе слово. - А заробіток мій... хоч який там у дідька заробіток! .. І то ще гаразд, казав батькові хазяїн, все ж прибуток у хаті і хлопець до діла привикає. А своїх [дітей], ядуха проклятий, піди, не привчав (М. Ол., Чуєш.., 1959, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ядуха | ядухи |
Родовий | ядухи | ядух |
Давальний | ядусі | ядухам |
Знахідний | ядуху | ядухи |
Орудний | ядухою | ядухами |
Місцевий | на/у ядусі | на/у ядухах |
Кличний | ядухо | ядухи |