ясновидиця
ЯСНОВИДИЦЯ, і, ж. Жін. до ясновидець. *У порівн. Як ясновидиця, вона читала їх думки, переймалася їх настроями, перевтілювалася в них (Рильський, III, 1956, 287).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ясновидиця | ясновидиці |
Родовий | ясновидиці | ясновидиць |
Давальний | ясновидиці | ясновидицям |
Знахідний | ясновидицю | ясновидиць |
Орудний | ясновидицею | ясновидицями |
Місцевий | на/у ясновидиці | на/у ясновидицях |
Кличний | ясновидице | ясновидиці |