ікта
ІКТА, -и, ж. Земельний наділ у середньовічних країнах Близького та Середнього Сходу, який роздавався в умовне тримання за службу військову, чиновницьку та ін.; землеволодіння могло бути і короткочасним, і довічним, але часто ікта передавалася за службу синові чи зятю іктадара; власники ікти (іктадари) збирали податки самі або через своїх слуг, привласнюючи лише частину податкових надходжень; більша частина податків продовжувала йти в фонд держави, яка визначала їх розміри і форму вилучення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ікта | ікти |
Родовий | ікти | іктів |
Давальний | ікті | іктам |
Знахідний | ікту | ікти |
Орудний | іктою | іктами |
Місцевий | на/у ікті | на/у іктах |
Кличний | ікто | ікти |