§ 154. Правопис складних і складених географічних назв
1. Окремо пишемо:
1) географічні назви, що складаються з прикметника та іменника:
Біла Церква, Великий Устюг, Верхня Сілезія, Вишній Волочок, Гола Пристань, Голубий Ніл, Давидів Брід, Холодний Яр, Західна Європа, Зелена Гура, Нове Місто, Новий Сад, Поважська Бистриця, Сомкова Долина, Стара Планина, Широкий Яр;
2) географічні назви й номенклатурні терміни при них:
Кавказький хребет, Кандалакська затока, Скандинавський півострів, Фінська затока, Чорне море;
3) географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього:
Гільча Друга, Залісся Перше, Красне Друге, Перше Садове;
4) географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові:
село Івана Франка;
але місто Івано-Франківськ, село Михайло-Коцюбинське
(бо тут маємо сполучний голосний о й словотвірну чи морфологічну модифікацію прізвища), а також назва села Дмитро-Варварівка,
що складається з основ двох імен.2. Разом пишемо:
1) географічні назви-іменники, утворені від прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них:
Білопілля, Верхньодніпровськ, Гостролуччя, Дорогобуж, Красноводськ, Малоярославець, Нижньокилимськ, Нововолинськ, Новосибірськ, Старокостянтинів, Чистоводне, Ясногородка; білопільський, верхньодніпровський, гостролучанський, дорогобузький, чистоводнівський та ін.;
Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні терміни на зразок море, гора, хребет, ліс, озеро, низовина, острів та ін.: Нижньодунайська низовина, Новосибірські острови, Малоазійське нагір’я тощо.
2) географічні назви, що складаються з основ числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники:
Дворіччя, П’ятигорськ, П’ятихатки, Семигори, Семипілки, Сорокодуби, Трипілля; дворічанський, п’ятихатський, семигірський, семипілківський, сорокодубський та ін.;
3) географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники:
Вернигородок, Гуляйполе, Копайгород, Печиводи; вернигородоцький, гуляйпільський, копайгородський, печиводський;
4) географічні назви, утворені від двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники:
Верболози, Індокитай, Страхолісся; верболозівський, індокитайський, страхоліський,
але Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я та деякі інші;
5) географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники:
Белград, Волгоград; Китайгород, Новгород, Княжпіль, Ольгопіль, Адріанополь, Севастополь; Ашгабат, Бранденбург, Камберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольштадт; волгоградський, новгородський, ольгопільський, севастопольський, бранденбурзький, даугавпілський, рудольштадтський;
6) прикметникові форми й назви жителів від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника [без суфіксів -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності] та іменника:
біломорський, біломорці (від Біле море), білоцерківський, білоцерківці (від Біла Церква), гостромогильський, гостромогильці (від Гостра Могила), новоміський, новоміщани (від Нове Місто), яснополянський, яснополянці (від Ясна Поляна); житньогірський, житньогірці (від Житні Гори), західноєвропейський, західноєвропейці (від Західна Європа), кам’янобалківський, кам’янобалківці (від Кам’яна Балка), липоводолинський, липоводолинці (від Липова Долина).
3. З дефісом пишемо:
1) географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й наступного прикметника, а також прикметники, що походять від них:
Баня-Лука — баня-луцький, Гвінея-Бісау — гвінеябісауський, Ельзас-Лотарингія — ельзас-лотаринзький, Коло-Михайлівка — коло-михайлівський, Орєхово-Зуєво — орєхово-зуєвський, Пуща-Водиця — пуща-водицький; Берізки-Бершадські — берізки-бершадський, Віта-Поштова — віта-поштовий, Кам’янець-Подільський — кам’янець-подільський, РаваРуська — рава-руський, Харків-Товарний — харків-товарний, Австро- Угорщина — австро-угорський;
2) географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники:
Андрієво-Іванівка — андрієво-іванівський, Дмитро-Варварівка — дмитро-варварівський, Івано-Франківськ — івано-франківський, МихайлоКоцюбинське — михайло-коцюбинський, Олександро-Пащенкове — олександро-пащенківський,
але Петропавлівка;
3) географічні назви, що складаються з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники:
Буенос-Айрес, Думбартон-Окс, Іссик-Куль, Кизил-Орда, Нар’ян-Мар, Ріо-Негро, Улан-Уде; буенос-айреський та ін.,
але назви з другим компонентом -даг, -дар’я, -дау тощо пишемо разом:Аюдаг, Алатау, Амудар’я, Сирдар’я; амудар’їнський, приамудар’їнський тощо;
4) географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- та ін., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт, -фіорд і похідні від них прикметники:
Соль-Ілецьк, Спас-Клепики, Усть-Каменогорськ; ВестІндія, Іст-Лондон, Нью-Йорк, Сан-Сальвадор, Санкт-Галлен, Санта-Клара, Сен-Готард, Сент-Луїс; Фолл-Ривер, Атлантік-Сіті, Сохо-сквер, Бокнафіорд; соль-ілецький, усть-каменогорський; нью-йоркський; фоллриверський, атлантік-сітинський та ін.;
5) географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники:
Новосілкина-Дніпрі, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Яр-під-Зайчиком; Булоньсюр-Мер, Бург-ель-Араб, Ла-Манш, Ла-Плата, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Ріо-де-Жанейро; новосілківський-на-Дніпрі, ростовський-наДону, франкфуртський-на-Майні, ярський-під-зайчиком; булонь-сюрмерський, бург-ель-арабський, ла-маншський, ла-платський і т. ін.;
6) прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), цьк(ий), -зьк(ий):
давидово-брідський (від Давидів Брід), олійниковослобідський (від Олійникова Слобода), мишурино-різький (від Мишурин Ріг), вільшансько-новоселицький (від Вільшанська Новоселиця), вінницькоставський (від Вінницькі Стави).
Примітка 1. Назви жителів у формі іменників, що утворені від назв населених пунктів, частини яких поєднані дефісом, пишемо разом: Івано-Франківськ — іванофранківський, але іванофранківці, Нью-Йорк — нью-йоркський, але ньюйорківці.
Примітка 2. Префіксальні прикметники та іменники, утворені від географічних назв із написанням з дефісом, пишемо разом: Іссик-Куль — приіссиккульський, приіссиккульці.