§ 89. Неподвоєні й подвоєні приголосні
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються:
акумуляція, бароко, беладона,
белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група,
групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив,
комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін
(фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння:
аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна
(манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла,
мулла, дурра, мірра.
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово:
апперцепція (бо є перцепція),
імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація),
ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний),
контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм
змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація,
конотація), приголосний не подвоюється на письмі.
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах:
Андорра, Гаронна, Голландія,
Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер,
Руссо, Фламмаріон, Шиллер.
Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються й
в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко),
яффський (Яффа).