попеліти
ПОПЕЛІТИ, іє, недок. 1. Перетворюватися на попіл. Жар під баштою попелів (Коцюб., І, 1955, 294); Довкола диміло, попеліючи, пожарище (Довж., І, 1958, 307); // Згоряючи, знищуватися. - Нащо він штемпелі попсував?.. Треба кинути в огонь, нехай отам попеліють разом із свідоцтвами (Март., Тв., 1954, 433); * Образно. [Д. Жуан:] Я владу мав над людськими серцями. [Анна:] А ті серця від влади вашої лиш попеліли і внівець оберталися (Л. Укр., III, 1952, 408).
2. Набувати попелястого кольору, ставати сірим. Бордові хмари попеліли, тьмарились (Тют., Вир, 1964, 543); Починало бліднути, попеліти чорне небо (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 896); *У порівн. Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє (Л. Укр., І, 1951, 304); // Ставати блідим, аж сірим від гніву, обурення і т. ін. Оля попеліє: - Ти... хочеш маму обманювати? Вже до цього в тебе дійшло? (Вільде, На порозі, 1955, 24).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попелію | попеліємо |
2 особа | попелієш | попелієте |
3 особа | попеліє | попеліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попелітиму | попелітимемо |
2 особа | попелітимеш | попелітимете |
3 особа | попелітиме | попелітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попелів | попеліли |
Жіночий рід | попеліла | |
Середній рід | попеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попеліймо | |
2 особа | попелій | попелійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | попеліючи | |
Минулий час | попелівши |
попіл
ПОПІЛ, пелу, ч. 1. Легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. Прутик, гнучись у три погибелі, не забарився згоріти - і світ потух; білий попіл прикрив зверху червоне угілля... (Мирний, І, 1954, 342); Жарини все більше вкривались сизуватим попелом (Шиян, Партиз. край, 1946, 121); Перевіяв Силентій підситком увесь попіл, але червінців не знайшов (Тют., Вир, 1964, 173); * Образно. - Марно перегоріло й перетліло моє живоття, і тепер зостався тільки попіл, доки його не поглине свята земля (Н.-Лев., II, 1956, 257); * У порівн. Сухе, наче костяк, її тіло було прикрите таким дрантям, що воно від подиху невеличкого вітру розпадалось, сипалось, наче попіл, додолу (Мирний, IV, 1955, 332); // перен. Сірий колір. Коли на заході розплавлені хмарини покрилися попелом і злилися з темінню, Горицвіт повертався з Кушніром і сином додому (Стельмах, II, 1962, 151); А в долинах ще лежав туман, Де чорнів агатом баклажан Й помідори жевріли, мов жар, В попелі туману (Воронько, Драгі.., 1959? 52); * У порівн. - Гляньте, уже й сніг пролітає.. У нас білий-білий сиплеться... А тут [у Будапешті] ... як попіл! (Гончар, III, 1959, 217).
Згоріти на попіл - згоріти дотла. Будиночки були дерев'яні і майже всі згоріли на попіл (Смолич, II, 1958, 40).
@ Братися (взятися) попелом; Обертатися (обернутися, перетворюватися, перетворитися і т ін. ) на (в) попіл - згоряти. «Не одну я нічку не спала, не один день гірко працювала, здоров' ям накладала, а тепер - де воно [добро]? Попелом узялося..» (Коцюб., І, 1955, 123); Зайнялися міста многолюдні; Цілі країни, з усім їх достатком і людністю всею, В попіл нараз обертаються (Зеров, Вибр., 1966, 318); [Не] проспати грушку в попелі див. просипати; Обертати (обернути) в попіл; Перетворювати (перетворити) на попіл - спалювати кого-, що-небудь. Краще б зарево пожежі світнуло на їх [жителів]; краще б воно обняло їх в огненному вихрові світа, обернуло у попіл (Мирний, І, 1954, 330); [Кривоніс:] Армаду кораблів султана, що розбивала великий флот венеціанців, ми скільки разів на попіл перетворювали... (Корн., І, 1955, 226); Підводитися (підвестися, вставати, встати і т. ін. ) з попелу: а) відбудовуватися. З руїн і попелу встали величезні індустріальні гіганти - Запоріжсталь, Краматорський машинобудівний (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 30); І мужній гарт священної війни В священній праці нам потроїть сили, Жита квітучі дух розіллють милий, Зростуть будови з попелу руїн (Рильський, II, 1960, 216); б) повертатися до життя, відроджуватися. Руська земля вставала з попелу, руський люд повертався з лісів, знову було життя (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 494); Вона прийшла, прийшла визволення година, як музика, братам звучить гарматний грім, із попелу встає прекрасна Україна (Сос., II, 1958, 239); Піднімати (підняти) з попелу - відбудовувати, відроджувати. Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (Рад. Укр., 18.XI 1948, 4); Ще гриміли за містом гармати, а кияни вже почали відбудовчі роботи. Минули роки, і народ підняв Київ з руїн і попелу (Мист., 6, 1968, 2); Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, залікувати тяжкі рани (Ком. Укр., 7, 1964, 80); Посипати (присипати) попелом голову (голови) - вдаватися в жалобу, в тугу; втрачати мужність, надію. - Ну, друзі? - кинув бадьоро вусами [Жук]. - Не казав я вам, що немає чого попелом голови присипати?.. Не говорив, що справа не загине на Затишній? (Козл., Мандрівники, 1946, 70) Рознести (розвіяти) на (в) попіл - знищити без сліду. - Ні! Не бути панам на Вкраїні, ми на попіл розвіємо їх! (Сос., II, 1958, 448).
2. геол. Тонкий пил сірого або білого, іноді чорного кольору, що виходить на поверхню землі під час виверження вулканів. Вулканічний попіл - білий або сірий тонкий пил, що складається з мінералів, які входять до складу лави. Утворюється від вибухів газів, що розпорошують лаву (Курс заг. геол., 1947, 224); Стикаючись з водою, звичайна магма стає вибуховою й утворює не лаву, а вулканічні бомби, шлак і попіл (Наука... 11, 1965, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | попіл | попели |
Родовий | попелу | попелів |
Давальний | попелові, попелу | попелам |
Знахідний | попіл | попели |
Орудний | попелом | попелами |
Місцевий | на/у попелі | на/у попелах |
Кличний | попеле | попели |