гірка
ГІРКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до гора 1, 2. Як рожева й оранжева туча Володимирська гірка здаля (Мас., Поезії, 1950, 173); На робочому столі в Андрія лежала гірка кореспонденції, а також велика книга для телефонограм (Гур., Життя.., 1954, 57).
2. Залізнична станційна споруда для сортування вагонів залежно від місця призначення. Терень - гарний стрілочник, дисциплінований комсомолець. Але ж робота на гірці важка (Донч., І, 1956, 402).
3. Етажерка або скляна шафка для посуду. Скляна гірка ломилася від великої кількості срібного посуду, фарфорових статуеток, кришталевих ваз, оздоблених золотом (Руд., Вітер.., 1958, 174).
4. с. г. Насіннєочисна машина. При очистці насіння льону на гірці відокремлюється насіння бур'янів, яке має шершаву поверхню, таке, як у волошки, плюшки, повитиці тощо (Техн. культ., 1956, 115); Для очищення зерна від важковідокремлюваних домішок застосовують полотняні гірки різної конструкції (Механ. і електриф.., 1953, 225).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гірка | гірки |
Родовий | гірки | гірок |
Давальний | гірці | гіркам |
Знахідний | гірку | гірки |
Орудний | гіркою | гірками |
Місцевий | на/у гірці | на/у гірках |
Кличний | гірко | гірки |
гіркий
ГІРКИЙ, а, е. 1. Який має своєрідний їдкий, різкий смак (напр.: хіна, гірчиця); протилежне солодкий. Знаєте полинь, діточки? Гіркий, гіркий, гіркий такий дуже! (Вовчок, І, 1955, 336); З гвинтового отвору гірким перегаром ударив дим (Стельмах, На.. землі, 1949, 25); По росі на травинці, по якихось своїх таємничих прикметах вгадав [Оленчук], де солодка проб'ється вода, де гірка (Гончар, Таврія.., 1957, 350).
2. у знач. ім. гірка, кої. Горілка. - Коли 6, - каже, - умер я в Трої, Уже б не пив сеї гіркої І марно так не волочивсь (Котл., І, 1952, 70); Для годиться Данило та Антон випили по чарці руської гіркої і розгомонілися (Чорн., Потік.., 1956, 373).
3. перен. Сповнений горя, біди; тяжкий. [Омелян:] Гірке моє вчителювання (Фр., IX, 1952, 178); Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Вас., II, 1959, 207); // Який завдає горя, болю, гіркоти; дошкульний, вразливий. [Настя:] Ой, яке ж ти гірке слово промовив! Як ти знов уразив серце, неначе врізав його гострим ножем (Н.-Лев., II, 1956, 441); Почула вона серцем гіркую правду (Вас., І, 1959, 132); І почав розповідати [юнак] - про своє велике горе, про гірку несправедливість (Тич., II, 1957, 19); Багато ще гірких, але справедливих слів почули Галина й Олег від Василя Васильовича (Донч., II, 1956, 491); // Викликаний горем, прикрістю; який виражає горе, страждання. За гіркими слізьми світу не вздріла [Ївга], не бачила, куди їй і вийти! (Кв.-Осн., II, 1956, 285); Михайло хоч сміявся, Та гірким сміхом (Фр., X, 1954,.173); Коло губів Каргата з'явилась гірка зморшка (Шовк., Інженери, 1935, 188).
4. перен., заст. Який зазнав горя, біди. І бачить він, що се вбога і гірка дівчина: ..спідниця на ній вицвіла і уся в латках (Вовчок, І, 1955, 350); Яке йому там життя буде - можна вгадати: то буде життя сиротини, гіркого сиротини. (Коцюб., 1,1955,440); // у знач. ім. гіркий, кого, ч.; гірка, кої, ж. Уживається у знач. гіркі сльози, горе і т. д. Мотря плакала гіркими, а прохати Івана не посміла (Мирний, II, 1954, 114); Заплакала [молодиця], пішла шляхом, В Броварях спочила, Та синові за гіркого Медяник купила (Шевч., І, 1951, 38); Ковтнуть гіркого у житті прийшлось маленькій їй (Гонч., Вибр., 1959, 327).
@ Пити (випити, куштувати, скуштувати і т. ін. гірку [чашу] (гіркої) - страждати, зазнавати багато горя, негод. Остапові першому довелося випити гірку чашу (Довж., І, 1958, 271); Ох!Випила й я за свій вік гірку, та ще й повну!.. (Мирний, II, 1954, 251); [Ганна:] Хто з жінок не бідкається? Хіба і я не пила гіркої? Випила, випила до денця! (Кроп., II, 1958, 37); Не раз і Горпині доводилося коштувати [куштувати] гіркої від матері або від брата (Фр., І, 1955, 59); Гірка чаша - велике горе, страждання. [Ганна Андріївна (дочці): ] Не минула і тебе ця гірка чаша... Тепер ти полонянка; взяли тебе у ясир... (Мокр., П'єси, 1959, 180); Гіркий досвід - важке випробування. З гіркого досвіду вона знала, що шепіт чоловіка нічого доброго не віщує (Стельмах, На.. землі, 1949, 279); Гіркий п'яниця (п'яниченька і т. ін .) - той, хто багато п'є, пиячить. Писар, здається, нічого собі, добродушний дідок, п'яниченька тільки гіркий: ніс червоний, як буряк (Вас., IV, 1950, 20); Та що вже звикли хлопці і до «субіток» і до суворих звичаїв шкільного життя, але такого гіркого п'яниці, як новий дяк, і вони не витримали (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гіркий | гірка | гірке | гіркі |
Родовий | гіркого | гіркої | гіркого | гірких |
Давальний | гіркому | гіркій | гіркому | гірким |
Знахідний | гіркий, гіркого | гірку | гірке | гіркі, гірких |
Орудний | гірким | гіркою | гірким | гіркими |
Місцевий | на/у гіркому, гіркім | на/у гіркій | на/у гіркому, гіркім | на/у гірких |