милий
МИЛИЙ, а, е. 1. Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний. Учора цілий вечір просидів у мене Мачтет. Був дуже милий, говіркий, жалкував, що з тобою не познайомився (Коцюб., ІІІ, 1956, 194); - Я одружився недавно, років чотири тому, брав найласкавішу, наймилішу дівчину, а вийшла з неї - сказати, так не повірите - домашня пилка (Збан., Любов, 1956, 77); Вона виявилася милою співбесідницею. Трималася просто, невимушена (Руд., Остання шабля, 1959, 68); // Який привертає увагу приємною зовнішністю, приємним виглядом. Андрій Петріїв був парубок коло двадцяти літ, з милими та цікавими рисами лиця, котрі трудно було назвати гарними (Фр., V, 1951, 16); Я поглядав у те симпатичне личко, бачив ті ..милі очі (Коб., III, 1956, 163); Маня була не те що вродливою, але у всякому разі милою жінкою (Вільде, Опов., 1954, 73); Які скрізь картини, то грандіозні, то граціозні, милі! От на північ од Бріярки йдуть рядками верхи, та все пірамідальні (Н.-Лев., II, 1956, 398); // Який викликає почуття задоволення; дуже приємний (про звуки голосу, сміху тощо). Щось є просте й миле у тій промові калатала, якою воно серед тиші й безлюддя обіцяє боронити спокій твого сну... (Коцюб., І, 1955, 415); Ззаду Огея сторожко підступає навшпиньках мале дівчатко.. Раптом воно підстрибує і, розвівши руки, обхоплює його за шию, вибухнувши каскадом милого дзвінкого сміху (Досв., Вибр., 1959, 235); Ми йдемо, і ллється голос милий (Сос., І, 1957, 207); // Пов'язаний з приємними переживаннями. Спасибі Вам, добродію, велике спасибі за ті несказано любі та милі хвилини, які довелося мені пережити, читаючи Ваші талановиті утвори (Мирний, V, 1955, 378); [Палажка:] Такий милий сон був наснився, а він, клятий катюга, взяв та й перебив (Вас., III, 1960, 167); Заснула мати, і на білім чолі Спинився спокій, милий та ясний (Рильський, І, 1960, 152); Вологі березневі вітри дмухають.. на Київ, на Володимирську гірку, розбуджуючи в душі все те ласкаве, миле, далеке, що досі мовби дрімало десь у глибинах (Гончар, Маша.., 1959, 3); // Сповнений привітності, доброзичливості; люб'язний. - У кого се ти хліба позичила? - У Микити у Румая. - Довго, мабуть, гнувся - не давав? - О, де ж там! І трошки ні! Зараз, таки зараз дав, із милою хіттю (Вовчок, І, 1955, 147); Зі мною і пан і пані [Франко] були дуже гречні і милі, кланялись нам усім... (Л. Укр., V, 1956, 337); Брати помирилися та бесідують собі любенько в милій розмові (Тют., Вир, 1964, 229); // ірон. - Від самого рання нічого не їв, а тепер чекай на спеці, поки тебе пустять у хату! Нічого мовити - миле життя розвідача філоксерної комісії (Коцюб., І, 1955, 199).
Милий на вроду-приємної зовнішності. [Лев:] На личку білий [син зорі], на вроду милий, золотий волос по вітру має (Л. Укр., III, 1952, 211).
@ За милу душу - з великим задоволенням, охоче. Він, Матвій, міг сьогодні когось із братів, мов соняшника, зрешетити. Пігловський на його місці за милу душу пригостив би свинцевою начинкою, а Матвій чогось пожалів (Стельмах, І, 1962, 95).
2. Близький і рідний серцю; дорогий. Для милого друга і вола з плуга (Номис, 1864, № 9515); [Настя:] Чи живий ще тут мій милий син Панас? (Н.-Лев., II, 1956, 459); Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! (Рильський, III, 1961, 92); Від цього доторку до милої рідної дитини відчула [Уляна], як щось штовхнуло її в серце (Тют., Вир, 1964, 278); // у знач. присудк. сл. Кожній матері своя дитина мила, а тут сама [мати] бачить, що її Оксана - краса усьому селу (Кв.-Осн., II, 1956, 426); // Про рідну сторону, краєвид і т. ін. Як умру, то поховайте Мене на могилі. Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Шевч., І, 1963, 354); Не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле... (Сос., І, 1957, 261); Просто перед ним, немовби "у проваллі" стіни, такий милий його серцю краєвид - старе колишнє село (Головко, І, 1957, 309); // у знач. присудк. сл. Кожному мила своя сторона (Укр.. присл.., 1955, 77).
Боже (господи) [мій] милий!, заст. - уживається як вигук, що виражає захват, подив, розпач та інші почуття. Господи милий! Своє лихо, чуже лихо, - не знать, що й робити, що починати (Вовчок, І, 1955, 129); [Семен Мельниченко:] (Підходе до хати). Боже милий! як тут гарно, скільки усякого цвіту! (Кроп., І, 1958, 59); Боже милий! ніхто ще в житті ні разу не поцілував її в руку, .. і тільки за цю велику жалість вона могла б піти за Свиридом на край землі (Стельмах, II, 1962, 26); Світ не милий кому - про стан байдужості, відрази до всього, що оточує кого-небудь. Прийшла додому, - невесело мені, не знаю за що взятись, і світ мені не милий (Барв., Опов.., 1902, 68); - Бачиш, чоловікові світ не милий, а ти лізеш в очі (Збан., Сеспель, 1961, 293).
3. Те саме, що коханий 1. Десь біля червоних калин і на чорних пожарищах покинули хлопці своїх милих дівчат (Стельмах, II, 1962, 27); Сміх дівочий Задзвенів голосним дзвіночком, Ніби й справді дівчина мила Тільки в пісні отій тужила (Забашта, Нові береги, 1950, 45); // у знач. ім. милий, лого, ч.; мила, лої, ж. Кохана людина. Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати (Шевч., II, 1953, 155); Грає хлопець чорнобривий, мліє даль од звуків тих. І для любої розмови мила стала на поріг (Сос., II, 1958, 63); * У порівн. Нарешті полюбив я Крим, Як друга друг, як милу милий (Рильський, II, 1960, 132).
4. Постійний епітет при дружньому або фамільярному звертанні. От і прибігає один кінь: - Чого, хазяїне мій милий-любий, звеш мене? (Укр.. казки, 1951, 129); - Пани мої милі..! кого мені з вас прохати об моєму Левкові? (Кв.-Осн., II, 1956, 276); [Лікар:] Малюйте, панночко мила, се похвально і для панночки воно теє... показна річ (Л. Укр., II, 1951, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | милий | мила | миле | милі |
Родовий | милого | милої | милого | милих |
Давальний | милому | милій | милому | милим |
Знахідний | милий, милого | милу | миле | милі, милих |
Орудний | милим | милою | милим | милими |
Місцевий | на/у милому, милім | на/у милій | на/у милому, милім | на/у милих |
мило
МИЛО1, а, с. 1. Тверда, напіврідка або рідка речовина - суміш жирів та лугу, що добре розчиняється у воді й уживається для миття і прання. "І що там мити?" - подумала Христя, дивлячись, як і без того тендітні та білі руки натирав панич пахучим милом (Мирний, III, 1954, 154); Не мама її [сорочку] прала, а дівчата з фронтових пралень, а їм уже руки милом геть пороз'їдало... (Гончар, III, 1959, 9); // Піна, що утворюється при розчиненні цієї суміші у воді. Хомині очі каламутні, як вода з милом (Коцюб., II, 1955, 55); Він, ще й не втершися, ще мило на шиї та біля вух, схопив глечик і видудлив із нього, мабуть, із кварту (Головко, II, 1957, 44); // тільки мн. Про сорти цієї речовини. Свіжий, вільний, жвавий, гречний, Він [ведмедик] ненавидить всі мила, Умивання - нову розкіш (Л. Укр., IV, 1954, 141); Всі мила - це не що інше, як лугові солі вищих жирних кислот (Наука.., 5, 1963, 14).
^ Собаче (дике) мило, розм. - те саме, що мильнянка. Під полом лежали усякі трави і коріння: .. любисток, терлич, папороть, собаче мило (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Щедро пекло сонце, толока яскравіла диким маком, деревієм, собачим милом (Чаб., Тече вода.., 1961, 9).
@ Без мила в душу лізти - добиватися свого лестощами, удаваною ласкавістю; Допастися (припасти), як Мартин (дурний) до мила - почавши щось робити, бути не в силі від цього одірватися. Володимир.. до смачного борщу допався, як Мартин до мила (Чорн., Красиві люди, 1961, 19); Пожалівшись на Кифора, на те, що припав пастух до приватної власності, як дурний до мила, попросила Параска владу зарадити біді (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 36); Мов (як) мила ковтнув (з'їв) - про людину у поганому настрої. Пішов і пішов - мов мила ковтнув (Номис, 1864, № 3509); - Чого це ти, Чіпко, як мила з'їв? - питає [Лушня]. - Чого ти журишся? (Мирний, II, 1954, 183); Проміняти (поміняти) шило на мило див. проміняти.
2. перен. Біла піна поту. [Кирило:] Як сяду було на неї [відьму], та замордаю, та як почну хвайдою маніжити, аж мило з неї клубками котиться!.. (Кроп., II, 1958, 11); - Вгамуйся, Іване, .. Ти глянь: з тебе он уже мило падає (Ткач, Плем'я.., 1961, 187).
@ У мило загнати (ввігнати) кого: а) загнати коня до того, що він укрився піною. - Ти що, ніби з цепу зірвався, коня в мило загнав? - накинувся Когут на наймита (Цюпа, Назустріч.., 1958, 108); б) важкою працею знесилити людину. І раптом згадав [Тарас Демидович] ті слова, що говорив Корній Кирилович, загортаючи гроші: "В мило там тебе вгонять, Тарасе, відчуваю. Але не падай духом. ." (Збан., Малин. дзвін, 1958, 156); Мило встає (встало) на кому - з'являється біла піна на комусь. Він одно поганяв свого Гнідка, на котрому аж мило устало (Мирний, І, 1954, 282).
МИЛО2. Присл. до милий 1. Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало (Л. Укр., І, 1951, 14); І снилось так мило та любо, І я через сон говорив: Дівчино, моя ти дівчино (Рудан., Тв., 1956, 57); Хусточко моя, як ти мило мені пахнеш материним сивим волоссям, її теплом, знайомим і найріднішим з дитинства... Цюпа, Назустріч.., 1958, 140); - А його княгиня! Так мило, так просто обійшлася з нами, дарма що велика пані (Н.-Лев., І, 1956, 164); Так мило шуткували пасажири, Такі були вродливі всі жінки, Що мимохіть спадали в усміх щирий Зразки суворості - провідники (Рильський, І, 1956, 261); // у знач. присудк. сл., часто з інфін. На тобі, Данило, що мені не мило! (Укр.. присл.., 1955, 163); Стихла буря: ясно, мило; Поле ожива (Граб., І, 1959, 61); Вийшла мати з немовлям в садок.. Як їй мило співи колискові Та вплітати в перші сни синкові (Вирган, В розп. літа, 1959, 29).
МИЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову мило11, напр.: милорізальний, милоштампувальний і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мило | мила |
Родовий | мила | мил |
Давальний | милу | милам |
Знахідний | мило | мила |
Орудний | милом | милами |
Місцевий | на/у милі | на/у милах |
Кличний | мило | мила |
мити
МИТИ, мию, миєш, недок., перех. 1. також без додатка. Очищати від бруду водою, водою з милом або іншою рідиною. Скрізь порання: печуть [молодиці], варять, Вимітають, миють... (Шевч., І, 1963, 316); В кухні на столі стояв потухлий уже самовар, а Зінька мила склянки, стоячи проти вікна (Головко, II, 1957, 61); На подвір'ї, коли перед обідом Дьяконов стає мити руки, дітвора навперебій кидається зливати йому з кухля (Гончар, II, 1959, 62); * Образно. Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить (Укр. присл.., 1955, 207); // розм. Прати (білизну, одяг і т. ін.). Олександра пекла хліб, варила страву, мила сорочки дітям і не мала часу й спину розігнути (Коцюб., І, 1955, 67); // Відділяти що-небудь від чогось промиванням, виділяти що-небудь у чистому вигляді; промивати. Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі (Греб., І, 1957, 49).
Мити золото, спец. - промиваючи пісок, у якому є крупинки золота, добувати останнє таким способом. Уже три роки живе тут дід, миючи золото на тайговій річці (Донч., III, 1956, 54); Мити хату (кімнату і т. ін.) - водою змивати з підлоги бруд у хаті, кімнаті тощо. Хату миє [Олена], столи, лавки, мисники змива (Кв.-Осн., II, 1956, 207); [Кирило:] Спершу крамницю мив [Храпко] та на побіганках був, а далі грамоти вивчивсь, у приказчики посунувсь (Мирний, V, 1955, 142).
@ Мити (перемивати) кістки (кісточки) кому - злостиво обговорювати кого-небудь, ширити недобрі чутки про когось. Федір пішов на квартиру. Мати сердилась, сестри дули губи, люди мили та перемивали всім Пакришням кістки, а він не звертав на те уваги (Збан., Сеспель, 1961, 342); Рука руку миє - про взаємні послуги. [Филимон:] Знаєте, Богдан Богданович, що я вам скажу: рука руку миє! Ви мені уважите, я вам що-небудь зроблю (К.-Карий, І, 1960, 92).
2. Обдавати водою яку-небудь поверхню; обмивати (у 1 знач.). Дніпро берег риє-риє. Яворові корінь миє (Шевч., II, 1963, 394); Я бачив хвилю сивогриву, Що миє Латвії рукав (Рильський, III, 1961, 255); // Робити мокрим, вологим; поливати. Вона б'ється головою об стіл, голосить і миє сльозами.. чорні руки (Коцюб., II, 1955, 14); Бронзовий осміх пам'ятника миють дощі й негода (Ю. Янов., II, 1958, 64).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мию | миємо |
2 особа | миєш | миєте |
3 особа | миє | миють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | митиму | митимемо |
2 особа | митимеш | митимете |
3 особа | митиме | митимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мив | мили |
Жіночий рід | мила | |
Середній рід | мило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | миймо | |
2 особа | мий | мийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | миючи | |
Минулий час | мивши |