пігнати
ПІГНАТИ, пожену, поженеш, док., діал. 1. перех. Погнати. - Чому вони його до школи не давали? - подумав собі Гриць і пігнав гуси на толоку (Фр., II, 1950, 61); Один присяжний лишився при худобі, а другий пігнав Петра наперед себе (Март., Тв., 1954, 177); // Загнати. На те працював [Івоніка] ціле своє життя, гріб, згортав кожду грудочку землі, на те, щоб відтак один другого пігнав у ту землю (Коб., II, 1956, 200).
2. неперех. Погнатися. Демко не сказав нічого, але схилився і, мов лис, пігнав межею за Петріями (Фр., V, 1951, 45); Сиві, чорні хмари збилися в густі клуби.. Заздрів то збиточний вітер, пігнав за ними легким посвистом і розбивав на кусні чорні боввани (Кобр., Вибр., 1954, 164); // Швидко піти або побігти. Все [військо] гуртом пігнало до керниці (Коб., II, 1956, 150); Довго Яким решетився, кричав, аж охрип. Замітив укінці, що ніхто його не слухає, пігнав додому (Ков., Тв., 1958, 77).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожену | поженемо |
2 особа | поженеш | поженете |
3 особа | пожене | поженуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пігнав | пігнали |
Жіночий рід | пігнала | |
Середній рід | пігнало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поженімо | |
2 особа | пожени | поженіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пігнавши |
погнати
ПОГНАТИ, пожену, поженеш, док. 1. перех. Змусити рухатися в певному напрямку. Чередник погнав скотину Попід гори на долину (Щог., Поезії, 1958, 181); Баба.. погнала на толоку бичка пасти (Ів., Укр.. казки, 1950, 24); * Образно. На Бессарабію пішов Оцей козак; погнало горе (Шевч., II, 1963, 126); // також без додатка, розм. Насильно відправити, послати куди-небудь. На панщину поженуть [Горпину], - дитинку за собою несе (Вовчок, І, 1955, 65); Розгромлену десятирічку погнали [фашисти] з усіма вчителями в Німеччину (Довж., І, 1958, 298); // розм. Спрямувати рух чого-небудь, повести у певному напрямку щось. Я пішов до Жаб'я на склад дерева, збив дарабу і погнав її знов з дядьком Петром до Вижниці (Фр., IV, 1950, 391); Мій приятель тепер хутко погнав свого човна, і я ледве поспішав за ним (Досв., Вибр., 1959, 435); // Рвучко, підхопивши (вітром, бурею і т. ін.), понести. Вітер, знявшись, куряву над майданом погнав... (Гончар, II, 1959, 353); // безос. Провідника затишшя стривожило. - Не обернувся б вітер після цього, не погнало б воду з Азова... (Гончар, II, 1959, 418).
2. перех. Примусити швидко бігти, їхати, йти і т. ін. Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Гр., І, 1963, 449); Він стрибнув у сідло і з місця погнав коня чвалом (Панч, На калин. мості, 1965, 126); // розм. Примусити кого-небудь швидко піти, відправитися куди-небудь з якимсь дорученням і т. ін. Самієв знову погнав розвідників на фланги, поставивши завдання - шукати проходів (Гончар, III, 1959, 96).
3. неперех., розм. Швидко побігти, поїхати; помчати. Десь колядували на одному й на другому кутку. Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (Вас., І, 1959, 233); Макота хутко скочив на коня і погнав у колгосп, бо дві жниварки й досі стояли несправні (Донч., VI, 1957, 40).
@ Погнати у світи - те саме, що Піти у світи (див. світ). Знов удруге я погнав у ті світи широкі і великі - пригадалося те першеє: мандрівочка веселая (Вовчок, VI, 1956, 252).
4. перех., розм. Почати швидко, інтенсивно рости. То хмари нивам шлють дарунок, Всю душу виливши до дна. І поженуть угору вруна Озимина і ярина (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 74); // Збільшити кількість чого-небудь, вироблення чогось. На фермі Рябуха через недовгий час вирівнялася, ..розкуштувала солодкі стебла молодої кукурудзи, принюхалася до масного духу еспарцету і погнала молоко, наче помпою (Вол., Місячне срібло, 1961, 251); // Посприяти швидкому рухові, ростові чого-небудь. Метке Грицькове слово влучило прямо її у серце й погнало кров у голову (Мирний, І, 1949, 277); - Аби ще грип якийсь не вліз! - Подумав згодом Козоріз. - Ще пожене простуда гулі (С. Ол., Вибр., 1959, 230).
5. перех. Примусити кого-небудь залишити якесь місце, приміщення і т. ін., піти геть; прогнати. Як тілько стражника побачить [знахарка], зараз почне хреститись.. А як пожене [стражник її], то повернеться, та аж тричі на слід плюне, та ще й ногою розітре (Мирний, IV, 1955, 352); * Образно. Втома важкою брилою навалилась на неї, здавила мозок, погнала геть думки (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 122); // Почати переслідувати, виганяти ворога. І година прийде, під гармат акорди поженем на захід ми криваві орди (Сос., II, 1958, 245).
@ Погнати в шию (потилицю) кого - примусити кого-небудь піти геть. Говорять [шинкарка з невістками], щебечуть, розказують: ..кого прийшла жінка та заняла [зайняла] з шинку, хто жінку у потилицю погнав і очіпок.. збив (Кв.-Осн., II, 1956, 174); * У порівн. Добравшись до гори, Карпо, мов хто його погнав у шию, пужнув уперед (Мирний, І, 1954, 250).
6. перех., розм. Спонукати кого-небудь до швидкого виконання чогось; підігнати. - Засвоївши [сценарій] й погодившись, режисер починає думати. Треба йому дати часу на думання. Бо коли його погнати, він ставитиме, не думавши, значить, картина вийде без думок (Ю. Янов., II, 1958, 23).
$ Погнати химери - почати говорити нісенітниці, дурниці. - Не слухайте, се він перепивсь та сп'яну химери погнав (Кв.-Осн., II, 1956, 118).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожену | поженемо |
2 особа | поженеш | поженете |
3 особа | пожене | поженуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погнав | погнали |
Жіночий рід | погнала | |
Середній рід | погнало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поженімо | |
2 особа | пожени | поженіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погнавши |