мат
МАТ1, а, ч . 1. Положення в шаховій партії, при якому король, що перебуває під ударом фігури супротивника, не може захиститися, і партія вважається програною. Якщо при нападі на короля він не може захиститися від шаха, це означає, що королю оголошений мат (Перша книга шахіста, 1952, 36); Іван, майже не думаючи, переставив фігуру і сказав: - Мат! (Головко, І, 1957, 396).
2. кому, чому, перен., розм. Безнадійне, безвихідне становище, кінець. - Моєму хистові був би мат (Л. Укр., III, 1952, 702).
@ Завдати мату (мат) кому, рідко - завдати комусь удару. - Я, панове, дипломат, Що по бою лічить страти, Лічить зиски, щоб завдати Ворогові крайній мат (Фр., XII, 1953, 350).
МАТ2, у, ч . 1. заст. Матовість. Темні коси, сині очі, Мат любастрових плечей (Щог., Поезії, 1958, 328).
2. спец. Шорсткість на склі, що позбавляє його блиску й прозорості. Нанести мат на скло.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мат | мати |
Родовий | мату | матів |
Давальний | матові, мату | матам |
Знахідний | мат | мати |
Орудний | матом | матами |
Місцевий | на/у маті | на/у матах |
Кличний | мате | мати |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мат | мати |
Родовий | мату | матів |
Давальний | матові, мату | матам |
Знахідний | мат | мати |
Орудний | матом | матами |
Місцевий | на/у маті | на/у матах |
Кличний | мате | мати |
матовий
МАТОВИЙ1, а, е. 1. Позбавлений блиску, глянцю; протилежне блискучий 1. Марта зблідла. Очі її з блискучих стали матові (Н.-Лев., І, 1956, 384); Матовим сріблом біліють дахи на будинках (Л. Укр., І, 1951, 163); Знаєте ви білі рожі? Ті звичайні, ..котрих листки ані не улискуються [вилискуються], ані не колють, а так собі - звичайні, матові (Коб., III, 1956, 9); Хукав [Т. Шевченко] на вкрите лаком місце. Лак від дихання ставав на короткий час матовим (Ільч., Серце жде, 1939, 134); // Неяскравий, тьмяний (про світло, освітлену поверхню). Хмари вганяють по небі. Світло місячне стає раз ясне, то знов матове (Стеф., II, 1953, 45); // Блідий, без рум'янця (про обличчя). Темно-русяве волосся [Ядзі] прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Кобр., Вибр., 1954, 89); Чорне волосся [судді Дубровського].. посивіло на висках, а чорні, довгі вилискуваті вуси спускаються вниз.., відтіняючи матову блідість рівно виголеного обличчя (Коч., І, 1956, 117); // перен. Приглушений, нерізкий (про звуки, голос). Стримуючи ридання, на матовому грудному тембрі закінчила [М. Заньковецька ] фінальну сцену невеличким монологом (Минуле укр. театру, 1953, 110); Матовий голос.
2. Непрозорий, укритий матом (див. мат22) (про скло та скляні вироби). Колись у тім віконці були шиби з грубого, матового скла (Фр., VII, 1951, 20); Чисті білі стіни. Під стелею - красива люстра з матовими плафонами (Ткач, Арена, 1960, 29).
МАТОВИЙ2, а, е. Стос. до мата (див. мат1). Король і слон або король і кінь не можуть створити матової позиції (Перша книга шахіста, 1952, 54); Матова ситуація.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | матовий | матова | матове | матові |
Родовий | матового | матової | матового | матових |
Давальний | матовому | матовій | матовому | матовим |
Знахідний | матовий, матового | матову | матове | матові, матових |
Орудний | матовим | матовою | матовим | матовими |
Місцевий | на/у матовому, матовім | на/у матовій | на/у матовому, матовім | на/у матових |