збучавілий
ЗБУЧАВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до збучавіти. Темрява сповнювалась шарудінням шинелей, чваканням чобіт в прибережному збучавілому багні (Перв., Атака.., 1946, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збучавілий | збучавіла | збучавіле | збучавілі |
Родовий | збучавілого | збучавілої | збучавілого | збучавілих |
Давальний | збучавілому | збучавілій | збучавілому | збучавілим |
Знахідний | збучавілий, збучавілого | збучавілу | збучавіле | збучавілі, збучавілих |
Орудний | збучавілим | збучавілою | збучавілим | збучавілими |
Місцевий | на/у збучавілому, збучавілім | на/у збучавілій | на/у збучавілому, збучавілім | на/у збучавілих |