передзвонювати
ПЕРЕДЗВОНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕДЗВОНИТИ, оню, ониш, док. 1. Дзвонити по черзі у церковні дзвони; // Дзвонити по черзі (про дзвінки різного роду, годинники, струни). Передзвонюють струни, мов дзюрчить струмок (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 24).
2. тільки док. Закінчити дзвонити. - Де у гаспида подівалися двері? - аж скиглить пан Забрьоха; та з серця аж зубами клаца, бо вже давно у всі дзвони передзвонили (Кв.-Осн., II, 1956, 214); Вже й на "достойно" передзвонили, а Данило Харитонович божився, що чобітки роблені "на замовлення" (Панч, В дорозі, 1959, 13); * Образно. Тихне робочий день... Переговорили стуки сокир робітників... переполоскали білизну гуцулки в потоках, передзвонили коси.. царинками (Хотк., II, 1966, 374).
3. тільки недок. Дзвеніти від ударів по черзі, в різних місцях (про металеві або скляні предмети). В роботі Анна ставала дедалі швидшою й меткішою, і все частіше та частіше передзвонювали молотки... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 297); "Ти живий!" - Передзвонював дріт На похилених, чорних стовпах (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 139).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | передзвонюю | передзвонюємо |
2 особа | передзвонюєш | передзвонюєте |
3 особа | передзвонює | передзвонюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | передзвонюватиму | передзвонюватимемо |
2 особа | передзвонюватимеш | передзвонюватимете |
3 особа | передзвонюватиме | передзвонюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | передзвонював | передзвонювали |
Жіночий рід | передзвонювала | |
Середній рід | передзвонювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | передзвонюймо | |
2 особа | передзвонюй | передзвонюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | передзвонюючи | |
Минулий час | передзвонювавши |