пряний
ПРЯНИЙ, а, е. 1. У коренях, листках чи плодах якого містяться ароматичні або пекучого смаку речовини, що використовуються як прянощі (про рослини). Кріп вирощується і використовується населенням України як ароматична пряна трава (Укр. страви, 1957, 98); Кофе, як виявилося, було тільки загальною назвою вечері й її першим словом. Його змінила легка закуска з гостро приправлених, пряних овочів (Смолич, І, 1958, 64).
2. Пригот. або зробл. з використанням прянощів. Морських риб, які мають специфічний запах (тріску, пікшу,.. палтуса та ін.. варять у пряному відварі (Технол. пригот. їжі, 1957, 147); Оселедець пряного засолу.
3. Різкий, але приємний (про запах, смак і т. ін.). Смак коренів [любистку] пряний (Лікар. рослини.., 1958, 167); Коноплі аж сюди кидають пряний запах свій... (Хотк., І, 1966, 79); Розтираючи чоботом недокурка, я раптом відчув пряні пахощі дубової кори (Кол., На фронті.., 1959, 83); // Просякнутий різкими, але приємними запахами. Повітря було пряне від невідомих пахощів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 286).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пряний | пряна | пряне | пряні |
Родовий | пряного | пряної | пряного | пряних |
Давальний | пряному | пряній | пряному | пряним |
Знахідний | пряний, пряного | пряну | пряне | пряні, пряних |
Орудний | пряним | пряною | пряним | пряними |
Місцевий | на/у пряному, прянім | на/у пряній | на/у пряному, прянім | на/у пряних |