скріплення
СКРІПЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. скріпити, скріпляти. Для скріплення металевих форм.. потрібно було кільканадцять довгих болтів (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 233); Стародавні будівельники вишукували інші, більш надійні способи скріплення каменів між собою (Таємн. вапна, 1957, 9); Всюди ради та намови його змагали [схиляли] до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв'язків між людьми (Фр., VI, 1951, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скріплення | скріплення |
Родовий | скріплення | скріплень |
Давальний | скріпленню | скріпленням |
Знахідний | скріплення | скріплення |
Орудний | скріпленням | скріпленнями |
Місцевий | на/у скріпленні | на/у скріпленнях |
Кличний | скріплення | скріплення |