слава
СЛАВА, и, ж. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (Укр.. присл.., 1955, 365); Не для слави,- для вас, мої браття, Я свій скарб найдорожчий ховав (Л. Укр., І, 1951, 348); Навіть по смерті імення твоє не загинуло, й завжди Світлою буде слава твоя між людьми, Ахіллесе! (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 397); Заслужено линула по околишніх країнах слава про хоробрих русичів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 367); Деколи Іван Антонович трохи навіть заздрив ранній славі Брянського (Гончар, III, 1959, 198): // кого. Відомість кого-небудь у певній сфері. Ще в школі вона справедливо заслужила славу чи не найвправнішої рисувальниці (Шовк., Інженери, 1956, 274); // Доблесні діла, героїчні подвиги. Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Шевч., І, 1963, 139); Колись у веселі ставки заглядали з гір столітні дуби та граби, свідки слави козацької, а тепер їх унучата обступили рівною межею ті зелені яри (Н.-Лев., І, 1956, 153); // чого, чия. Той, ким пишаються, хто своїми заслугами, талантом і т. ін. приніс широке визнання, відомість кому-, чому-небудь. Довбуш! Слава Опришківства і всеї Гуцульщини (Хотк., II, 1966, 153); Я ніяк не можу прибути у Київ, щоб разом з другими вшанувати нашу гордощ [гордість] і нашу славу - Марью [Марію] Костянтинівну Заньковецьку (Мирний, V, 1955, 422); А слава сцени - Саксаганський! Кого він з нас не чарував.. - Яких він типів не вдавав? (Черн., Поезії, 1959, 259).
Повний кавалер ордена Слави див. повний.
@ Вбиватися (вбитися) в славу див. вбиватися1; Віддавати (віддати) славу див. віддавати; На славу: а) для прославлення кого-, чого-небудь. Не мені тепер, старому, Булаву носити. Нехай носить Наливайко Козакам на Славу (Шевч., II, 1963, 160): - Бачиш того юнака, що, списом підпираючись, ходить. Він щонайближчий до світла. Він паростком першим, на славу Роду твого італійського, ввійде в повітря нагірне (Зеров, Вибр., 1966, 252); б) дуже добрий, прекрасний, чудовий. Картина - не хлопець! Люди казали: от би спарувати - на славу була б пара!.. (Мирний, III, 1954, 163); Кімната вийшла на славу (Гончар, Тронка, 1963, 324); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Дмит., Розлука, 1957, 186); в) дуже добре, прекрасно, чудово. Він готувався, скуповувався, щоб угостити Власова на славу (Мирний, IV, 1955, 144); - Не будемо будити ні бабуню, ні матір.. Ляжемо собі в клуні на сіні та й виспимось на славу (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 183); Усі за столом стали шумніші. Кожен говорив вищим тоном од звичайного, і говорили багато. І приборами стукали шумніш, а вже що їли - на славу! (Головко, II, 1957, 48); г) дуже. - Ні, вже не оклигну, Таки вмру,- пожалкуй. Ще й ногою дригну! І святих не скликай: Вилають на славу! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 156); - Дівчата на славу красиві (Кв.-Осн., II, 1956, 310); Не виходити із слави див. виходити; Окривати (окрити) славою, рідко - те саме, що Укривати (укрити) славою (див. укривати). І може - (о, солодка мріє!) - Гучною славою окрив Якийсь невіглас мій портрет І скаже: тож-то був Поет! (Пушкін, Є. Онегін, перекл. Рильського, 1949, 63); Окриватися (окритися) славою, рідко - те саме, що Укриватися (укритися) славою (див. укриватися). Рицарство, що на морі билось, Невмирущою вовіки Славою окрилось (П. Куліш, Вибр., 1969, 413); Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) на щит слави див. піднімати; Примазатися до слави див. примазуватися; Складати (скласти) славу див. складати; Слава і (й) прослава див. прослава: Тільки [й] слави (слава), що..., розм. - тільки говориться, вважається так (таким), а насправді інакше (інакший). [Іван:] Коли б мене так дівчина любила, то була б у мене й сорочка вишивана, і стьожка шовкова, а то яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (Кроп., І, 1958, 93); Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (Коцюб., III, 1956, 145); У (в) славу кого, рідко - те саме, що На (в) честь (див. честь). Поет новий, що доля охрестила Так само, гайового короля [дуба] Назвав у славу сина: дуб Данила (Рильський, III, 1961, 282); Укриватися (укритися, покриватися, покритися) славою див. укриватися, покриватися; Укривати (укрити, покривати, покрити) славою див. укривати, покривати.
2. Загальна думка про кого-, що-небудь; репутація. Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше (Номис, 1864, № 4453); - Скрізь по людях склалася і про мене слава. Он і в полі, вітрику, кипить моя страва (Гл., Вибр., 1951, 233); - Ну, що тобі сталося від того, що, може, і сказав у серцях [спересердя] яке слово чоловік? - питався суддя.. - А слава? - доводила Пріська (Мирний, III, 1954, 59); [Руфін:] Така була поважна та Сабіна і зроду мала добру славу (Л. Укр., II, 1951, 368); - Чого ти водилася з Денисом? Ти знаєш, яка за ним слава ходить? (Тют., Вир, 1964, 239); По цей час живе в народі добра слава про Василя Трубенка (Довж., І, 1958, 95); // звичайно у сполуч. із сл. недобрий, лихий і т. ін. Погана думка про чиїсь дії, вчинки і т. ін. Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до неї (Мирний, І, 1949, 235); Таку був славу навів [Тимоха] на свій постоялний [постоялий], що стали було люди й цуратись (Кв.-Осн., II, 1956, 256); Не дві ночі карі очі Любо цілувала [Катерина], Поки слава на все село Недобрая стала (Шевч., І, 1963, 22); Ріс парубок - росла й нехороша слава про нього. Люди звала його злодієм (Коцюб., І, 1955, 444); Похмура слава йшла слідом за сотнею священика Прірви по гірських і лісових теренах польського прикордоння (Загреб., Шепіт, 1966, 54); // рідко. Честь, добре ім'я. Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди (Шевч., II, 1963, 417); - Лучче [краще] мені руку утять,- лучче мені очей рішитися, чим віддати славу моєї дочечки на поручительство [ганьбу]! (Кв.-Осн., II, 1956, 441); // Безчестя, ганьба. - Хто крав гроші, у кого вони на руках були,- той хай і одвіча [відповідає]. А через віщо ж народ таку славу терпітиме (Мирний, IV, 1955, 197); Не боюсь я поговору, Не боюся слави, Бо люблю тебе, мій милий, Щиро (Черн., Поезії, 1959, 128); [Іван:] Ось вернеться Олекса, все піде гаразд: і Мар'яна повеселіє і слави ніякої не буде... (Вас., III, 1960, 38).
@ Визволити з слави - допомогти вийти з скрутного становища, позбутися безчестя, ганьби. Вона ніколи Йосипа не любила; він їй потрібен був, щоб витягти її з неволі, визволити з слави... (Мирний, IV, 1955, 57); Наробити слави див. нароблювати; Пускати (пустити) славу на (про) кого, рідко Пускати (пустити) у славу кого - ославляти, знеславлювати, ганьбити кого-небудь. Випровадили нечестю старостів... А на парня [парубка] пустили славу, що й повік не збув! (Кв.-Осн., II, 1956, 489); Ні за що, ні про що пустив у славу (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148); Славу чинити (учинити) - знеславлювати, ганьбити. - Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть - не чиніть слави, голубочко (Сл. Гр.); Все очі вгору піднімали, По світу нашому вздихали [зітхали], Що рано їх побрала смерть; Що трохи слави учинили, Не всіх на світі подурили (Котл., І, 1952, 144); У славі ходити - бути зганьбленим, знеславленим.
3. перев. у сполуч. із сл.- ходити, піти, розпускати і т. ін. Чутка, звістка про кого-, що-небудь. Слава про те свято пішла кругом по селах, де ще не завівся празник мироносиць (Н.-Лев., VI, 1966, 367); Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить (Гл., Вибр., 1951, 37); // Поговір, пересуди, розмови. Не минула слава тая, Не марно пішла. Удовиця у м'ясниці Сина привела (Шевч., II, 1963, 207); Пішла по селу слава, що Векла стоїть у ревізії і подушне платить (Кв.-Осн., II, 1956, 423); Призналася [дочка], що Сава Петрович подарував.. Порубав батько хустку сокирою, дочку ту бив уже, бив. Слава по всьому селу (Головко, II, 1957, 192).
4. Вигук, який виражає схвалення, визнання і т. ін. [Єпископ:] Що бог тобі показує? [Парвус:] Авжеж! Вогненний круг спускається на мене і голоси мені співають «слава»! (Л. Укр., II, 1951, 498); Гуртом заспівали [запорожці]: «Слава тобі, Гамалію, На ввесь світ великий.., Що не дав ти товариству Згинуть на чужині!» (Шевч., І, 1963, 202); Слава народу, що йде у віках Велетня сміливим кроком! (Рильський, III, 1961, 121); // Бойовий поклик, ура. І серця стримуючи лет, ми розгорнулися у лаву і ринули під крики «слава!» на лаву ворога (Сос., II, 1958, 409); За смужкою води здригнувся туман, затріщали шелюги і безладно люто ревнуло: - Слава!!! З рожнами, з вилами, з гвинтівками наперевіс вихоплювалися з шелюгів хуторяни (Гончар, II, 1959, 250).
Слава богові (богу) див. бог; Слава господові; Слава тобі господи див. господь; - Слава Ісусу! - Навіки Слава!, діал.- форма вітання і відповіді на нього. Він легко стрибав з каменя на камінь, наче гірський потік, і вітав стрічних, аби тільки почути свій голос. - Слава Ісусу!.. - Навіки слава (Коцюб., II, 1955, 317); Співати славу див. співати.
@ Вводити (ввести) в славу див. вводити; Мати славу: а) бути широко відомим, популярним. [Руфін:] Видно, любий тестю, що ти давно вже в Римі не бував, а то ти б знав, хто має славу в Римі (Л. Укр., II, 1951, 359); б) (кого) вважатися ким-небудь. Мав [Владко] славу дуже забавного [дотепного] оповідача (Фр., VI, 1951, 142); У (в) славі: а) прославлений героїчними подвигами, талантом і т. ін. Мельникова донька прийшла додому і жила тепер у великій славі. Дуже її хвалили за те, що допомогла зруйнувати розбійницьке гніздо (Три золоті сл., 1968, 136); - Ви скажіть, що він у мене Буде жить в шанобі, в славі. Тільки, звісно, хай забуде Різні вигадки лукаві (Л. Укр., І, 1951, 382); Одлунае гроза,.. і повернетесь ви, як герої, додому у славі, дорогі земляки, побратими і друзі мої! (Сос., II, 1958, 219); б) знеславлений, зганьблений. - Хіба ж ти не знав, що так воно буде? - крізь сльози вимовляє дівчина.. Тепер ти поїдеш, мене в славі покинеш,- будуть мене люди обминати. Бо хто ж візьме тую дівчину-наймичку, що парубок покинув (Вас., І, 1959, 113).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слава | слави |
Родовий | слави | слав |
Давальний | славі | славам |
Знахідний | славу | слави |
Орудний | славою | славами |
Місцевий | на/у славі | на/у славах |
Кличний | славо | слави |
славити
СЛАВИТИ, влю, виш; мн. славлять; недок., перех. 1. Звеличувати, прославляти кого-, що-небудь. [Михайло (чита газету) :] От тобі і старший писар Іван Барильченко! Первокласний [першокласний] артист, всі газети в один голос славлять (К.-Карий, III, 1961, 58); - Я, цар царів, я, сонця сан могутній, собі оцю гробницю збудував, шоб славили народи незчисленні (Л. Укр., І, 1951, 252); Наш народ свідомо бореться за перемогу ідей партії і свідомо славить у своїй творчості ці ідеї (Рильський, III, 1956, 149); Вітчизну славлю я свою,- Усіх народів щит! (Нагн., Вибр., 1957, 117); * Образно. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (Добр., Тече річка.., 1961, 181); // Те саме, що благословляти 3. Тут нова хатинка славна, що я не бачив, а ось криниця, що я її не вкмітив [помітив],- додивляюся та дослухаюся та день славлю, що удень усе видно (Вовчок, VI, 1956, 230); На кладовищі, як опускали в яму домовину і співали піп із гугнявим дячком «вічну пам'ять», молилася й Катря. Але й знов - і молитви в неї не ті: славила сіре небо й мряку і сиву далечінь, куди ген стеляться невідомі дороги. Хай невідомі, але ж дороги, не яма... (Головко, II, 1957, 208).
2. Оспівувати кого-, що-небудь, співати на честь когось, чогось. Поети славили в піснях віддавна Україну (Л. Укр., І, 1951, 317); Даремно намагалися сиві бандуристи розважити Тараса, славлячи над величним Дніпром і нічним степом його козацькі подвиги (Довж., І, 1958, 266).
3. Поширювати недобру славу про кого-, що-небудь; безчестити, ганьбити. А що найпуще [найбільше], так от тії зовиці! ті вже по усім усюдам підуть славити, що невістка не зуміла хороше паски вичинити [виробити] і не пригляділа, як вона пеклась (Кв.-Осн., II, 1956, 227); Хівря славить Пріську на всю Мар'янівку: і сяка, і така, і нетіпанка, і нечепуруха!.. (Мирний, III, 1954, 21); [Ялина:] Ото, нехай бог боронить, за кого ж маєш ти мене, що думаєш, я буду славити тебе проміж людьми? (К.-Карий, II, 1960, 68); // Засуджувати чиї-небудь дії, вчинки. Піду лучче [краще] до шинкарки Горілки нап'юся! Нехай добрі люде славлять, Що в шинку ночую, - Що за тиждень загорюю - За ніч прогайную (П. Куліш, Вибр., 1969, 324); // ким. Вважати когось ким-небудь.
4. розм. Говорити, розповідати щось про кого-, що-небудь. Батько її Ковбаня отаманував у Січі і все море сплавав, поринаючи на дно за дорогими тими дукатами й коралями,- так-то люде було славлять. А то ще було кажуть, що він по той бік Дніпра у Польщі якимись козаками орудував (П. Куліш, Вибр., 1969, 264); // чим. Називати. Звідки отой чоловік? Яку він отчизною славить Землю? Якого він роду і де його нива отецька? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 39); // тільки 3 ос. мн. Ходять чутки, поголоски, розмови; розповідають. - Та нехай я тільки його побачу, бабуню, чи справді він такай, як славлять (Вовчок, Вибр., 1937, 63); Славлять, ніби молодий отаман - великого розуму козак і в бою звитяжний воїн (Кач., II, 1958, 431).
5. заст. Співати величальну пісню.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | славлю | славимо |
2 особа | славиш | славите |
3 особа | славить | славлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | славитиму | славитимемо |
2 особа | славитимеш | славитимете |
3 особа | славитиме | славитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | славив | славили |
Жіночий рід | славила | |
Середній рід | славило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | славмо | |
2 особа | слав | славте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | славлячи | |
Минулий час | славивши |
слати
СЛАТИ1, шлю, шлеш; мин. ч. слав, слала, ло; наказ. сп. шли; недок., перех. 1. Відсилати, направляти кого-небудь кудись з певною метою, з певним дорученням. Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів. Чи хто із них не порятує Протав Троянських злих синів (Котл., I, 1952, 191); Того ж таки тижня самого занедужала панночка. Охає і стогне, і кричить. Стара злякалась, плаче, по лікаря шле (Вовчок, І, 1955, 113); - Любий джуро! щира дяка тій, що шле тебе до мене, але я прийти, не можу на запросини лагідні (Л. Укр., І, 1951, 433); - Куди і в якій справі посилав цар своїх послів, мені з Москви не одписано. А цареві слати своїх людей вільно куди заманеться, як і королю вашому (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 51).
Слати за рушниками див. рушник; Слати сватів див. сват1; Слати старостів див. староста.
2. Відправляти що-небудь поштою або через посильного для передачі комусь; посилати. - Почав Хоцінський до мене вчащати; просить і до себе, дав мені гостинці, шле мені з сахарні по голові сахару (Н.-Лев., І, 1956, 125); Чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких (Гл., Вибр., 1951, 43); Я думаю,.. що можна гроші просто на його адресу слати (Л. Укр., V, 1956, 374); З Василем не губила зв'язку, щоночі слала листи, на фронти (Логв., Давні рани, 1961, 59); // перен. Виявляючи своє ставлення до кого-небудь, звертати до нього мову, усмішку і т. ін. Федь, відходячи, шле солодку посмішку офіцерові (Ю. Янов., IV, 1959, 186); Він, з жаром фанатика звертався до бога, слав йому невміло складені молитва, щоб Тимофій приплив до берега (Стельмах, II, 1962, 203).
Слати погрози - погрожувати. Була війни сумна пора.. Всі слали ворогу погрози (Сос., І, 1957, 433); Слати привіт (вітання, поклін, поклони, поздоровлення і т. ін. ) кому - вітати кого-небудь (звичайно у листі) або передавати вітання. Про нього пишуть у газетах і шлють привіти земляки (Сос., II, 1958, 439); - Що ваш Роман може нового написати! - вже сердиться десяцький. - Жив, здоров, чого і вам бажає, а далі всім шле поклони від високого неба і до низької землі (Стельмах, І, 1962, 512); Слати прокльони (прокляття) кому, чому - проклинати кого-, що-небудь. Вхопившись рукою за груди, щось шепче [чоловік], припавши ниць до землі... Чи то поклони б'є? а чи прокльони шле?.. (Мирний, І, 1954, 358); Люди є різні. Характери різні. Отак і в коханні: один галасує, Ставить вимоги, прокльони шле грізні (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 91); Не візьме більш рушниці в руки. Страшного списа не вживе... Прокляття шле, безсилий з муки, На панування світове (Граб., І, 1959, 259).
@ Нехай (хай) бог (господь) шле що, заст.- уживається при побажанні добра, здоров'я і т. ін. Нехай бог шле добре здоров'я і жінці і діточкам твоїм (Шевч., VI, 1957, 201).
3. Направляти, скеровувати що-небудь у певному напрямку, до когось, чогось. Вчора грало-шуміло воно [море] Без вітру, Сьогодні вже тихо й лагідно до берега шле свої хвилі (Л. Укр., І, 1951, 150); За кожну краплю крові слав він кулі у ненависні спини ворогів (Сос., Солов. далі, 1957, 34); Високе небо виблискувало, як полива на відрі, слало на землю тихі шуми (Тют., Вир, 1964, 374); // Спрямовувати на щось, кудись (проміння, світло, погляд і т. ін.). Мов зачарований, стоїть Бахчисарай. Шле місяць з неба промені злотисті (Л. Укр., І, 1951, 70); В холоднім небі зорі, як сніжинки, шлють байдуже світло на замовклий брук (Сос., II, 1958, 100); Печальний шлють очі погляд у сірі безодні, кличуть пристрасно, ждуть сонця, привіту, далекої ласки (Хотк., II, 1966, 266).
СЛАТИ2, стелю, стелеш, недок. Те саме, що стелити. Стелять перед столом рушник (Сл. Гр.); Вона перед ними стеле оксамити та атласи, що від старої панії має (Вовчок, І, 1955, 115); Четверо дітей лагодилось уже лягати спати на полу, а Ївга слала їм (Гр., II, 1963, 353); Насилу я діждався вечора, та мерщій звелів слати і ліг спати (Мирний, IV, 1955, 353); Увійшла господарка, принесла соломи й почала слати нам постіль (Досв., Вибр., 1959, 73); Ще пам'ята донині сивий Київ Рядки друкованих уперше літер... На Федорова гріб із львівських ясенів Пожовкле листя стеле львівський вітер... (Павл., Бистрина, 1959, 24); * Образно. Осінь слала по землі свій золотавий килим... (Збан., Над Десною, 1951, 133); Товстющі столітні дуби ще слала ранкові тіні по косогору до ставка (Ле, Ю. Кудря, 1956, 100); Відходив день, і слала ніч тумани... (Сос., І, 1957, 475).
Слати покоси (покіс) - те саме, що Класти покоси (покіс) (див. класти). Легко коситься на горі: вітер прохолоджує, коса коротенька. Зігнеться низько косар - і стеле, стеле, стеле покіс за покосом (Хотк., II, 1966, 316); Коса знов сичала в траві, косарі бовталась у болоті, слали покоси (Горд., II, 1959, 199).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стелю | стелемо |
2 особа | стелеш | стелете |
3 особа | стеле | стелють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слатиму | слатимемо |
2 особа | слатимеш | слатимете |
3 особа | слатиме | слатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | слав | слали |
Жіночий рід | слала | |
Середній рід | слало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стелімо | |
2 особа | стели | стеліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стелучи | |
Минулий час | славши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шлю | шлемо |
2 особа | шлеш | шлете |
3 особа | шле | шлуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слатиму | слатимемо |
2 особа | слатимеш | слатимете |
3 особа | слатиме | слатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | слав | слали |
Жіночий рід | слала | |
Середній рід | слало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шлімо | |
2 особа | шли | шліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шлючи | |
Минулий час | славши |